Сумна звістка надійшла в сім’ю Мовчан та футбольної родини Хустщини….Передчасно відійшов у вічність футбольний тренер, який виховав ціле покоління футболістів, Юрій Миколайович Мовчан…
Хустська районна асоціація приносить щирі співчуття рідним та близьким Юрія Миколайовича…
Спочивайте з миром, Тренере…
У суботу, 12 липня 2025 року, традиційно в Білках відзначають День села! Окрім загальних урочистих подій уже другий рік поспіль місцевий вчитель фізичної культури та спорту Володимир Горзов організовує футбольний турнір приурочений пам’яті вчителів фізичного виховання та спорту, а саме : Горзов Віктора Дмитровича, Горзов Євгена Дмитровича, Урста Степана Степановича, Поп Петра Михайловича. До організації даного дійства долучилися родини вчителів, Білківський сільський голова Василь Зейкан та директор КП “Добробут” Олександр Симканич. Даний захід проводився під егідою Хустської районної та Закарпатської обласної футбольних асоціацій.
Традиційно у змаганнях взяли участь чотири самобутні ветеранські колективи : ФК “Ветеран-Білки”, ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево, ФК “Ветеран-Іршава” та ФК “Карпати” Воловець. В 1/2 фіналу господарі турніру поступились воловецьким футболістам – 0:2, а ФК “Ветеран-Іршава” зумів перемогти мукачівців – 1:0.
У грі за бронзові нагороди ФК “Ветеран-Білки” перемогли свого іменитого суперника ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево з рахунком 4:2. А у фіналі іршавчани перемогли ФК “Карпати” Воловець – 2:1!
В церемонії нагородження взяли участь син Горзов Є.Д. Олесь, племінник Горзов В.Д. Володимир, дочка Поп П.М. Надія, онучка Урста С.С. Марічка, Білківський сільський голова Василь Зейкан, голова та заступник Хустської районної асоціації футболу Ромео Буковецький та Андрій Веждел відповідно, голова комітету ветеранів районної асоціації футболу Володимир Мадяр та організатор турніру Володимир Горзов.
Кращими гравцями турніру стали:
Олександр Ігнатко (ФК “Ветеран-Білки”),
Олесь Горзов (ФК “Ветеран-Іршава”),
Віктор Монда ( ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево),
Віктор Легешич ( ФК “Карпати” Воловець)
Усі команди нагороджені пам’ятними меделями та кубками. За активну участь в турнірі окремими відзнаками Хустської районної асоціації футболу були нагороджені Білківський сільський голова Василь Зейкан, директор КП “Добробут” Олександр Симканич, старійшина спортивної династії Горзов П.Д. та ідейний натхненник футбольного дійства Володимир Горзов!
Хочеш пройти 100 кілометрів – зроби перший крок.
Хочеш перепливти океан – не озирайся.
Цими двома фразами характеризує свого найкращого друга в житті та у спорті Юрія Соломку Василь Чегіль. Його цілеспрямованість, його неймовірну здатність працювати над поставленою метою. Цей житель Кам’янського на Іршавщині та Василь Попович у свій час відкрили талант та дали путівку у великий футбол юному Юркові із Кумловша, так нерідко ще й донині називають місцеві мешканці невеличке село Хмільник, яке тепер відноситься до Берегівського району, а тоді належало до Іршавського.
Колишній райцентр мав свою дитячо-юнацьку спортивну школу. Тренер Василь Миколайович Попович організовував систематичні товариські зустрічі юних футболістів по всіх школах Іршавщини і саме на них проводив своєрідну селекцію юнаків до майбутньої гри мільйонів. Після одного із таких матчів у Хмільнику до приїжджого наставника підійшов хлопець та прямо висловив бажання займатися у нього. Настійливість та фізичні дані говорили «за», але невеликий зріст та трохи старший вік за тих кого зазвичай приймали в Іршавську ДЮСШ схиляли думки «проти». Шальки терезів у позитивну сторону переважило і прохання батька, який втрутився тоді у їх діалог.
-У хлопця були Богом дані спринтерські дані, – із надзвичайно теплими нотками в голосі згадує навіть сьогодні Юрія Соломку Василь Попович. До цієї важливої характеристики додає ще цілий ряд, які Юрій Соломко з роками тільки неймовірно розвинув у собі: не пропустив жодного тренування; нерідко залишався і після відведеного часу, аби відточити той чи інший прийом; для нього ніколи не ставало проблемою допомогти команді і в лінії півзахисту.
Першою помітною сходинкою до професійного рівня у футболі став для нього відбір до збірної Закарпатської області для участі у Спартакіаді України, куди його поряд із С. Суханом, С. Химинцем і В. Поповичем відібрав старший тренер крайової команди Олександр Філіп. Разом із срібноземельною футбольною дружиною іршавчани завоювали золото. Далі талант нападника Юрія Соломка стрімко пішов угору команді майстрів Йошкар-Оли, Вінницької Ниви, рідного Закарпаття. Всюди де виступав Юрій, він відзначався високою гольовою результативністю.
– Якби мав вищий зріст хоча б на десять сантиметрів, – це неодмінно відкрило б перед ним шлях до збірної якщо не союзу, то України – напевне, – твердо переконаний і стверджує Василь Чегіль.
Всі, хто знав Юрія Соломку і як визначного спортсмена, і як непересічну людину одноголосно відзначають його комунікабельність, веселий, життєрадісний характер. Ці його риси рівно проявлялися і на футбольному полі і поза ним. Він умів в одну мить розрядити напружену ситуацію, коли у спортсменів емоції на грані фолу, міг взяти на себе гру. Дриблінгом цього форварда захоплювалися не тільки фанати, але й професіонали у футболі, інколи незалежно – належали вони до його команди, чи до команди суперників.
Доля відвела Юрію Соломкові недовгий вік. Але він зумів яскраво засяяти на спортивному небокраї, залишив у серцях рідних, друзів, колег і земляків образ людини яка несе позитив, створює оптимістичний настрій, заряджає енергією творення.
Минуло сорок днів відколи перед світлим образом таланту футболіста, людини Юрія Соломки «підкорилися» головні ворота Всесвіту – Небесні. Нехай його вітають у райськім саду так, як неодноразово вітали талановитого нашого земляка футбольні фанати у час його тріумфу на стадіонах.
Попович В.М., Сухан С.В., Дякулич О.В., Химинець С.М., Липчей І.В. Сочка В., Ливрінц В., Костак В., Веждел А., Чегіль В., Чегіль Ю., Гозда С., Рацин М, Майданик С.
У неділю, 29 червня 2025 року, в селі Кушниця відбувся турнір пам’яті видатного футболіста Срібної Землі, чемпіона України 60+ у складі ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево, мецената та організатора ФК “Едельвейс” Кушниця Дмитра Михайловича Радя!
В даному турнірі участь взяли чотири ветеранські колективи, а саме: ФК “Ветеран-Іршава”, ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево, ФК “Ветеран- Білки” та господарі турніру ФК “Едельвейс” Кушниця.
У першому півфінальному поєдинку жереб звів команди ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево та ФК “Ветеран-Білки”, в якому долю матчу вирішив один забитий гол білківськими ветеранами, а в другій півфінальній парі між ФК “Ветеран-Іршава” та ФК “Едельвейс” Кушниця все вирішувалось в серії післяматчевих пенальті, адже кушничани дали справжній бій гостям з Іршави – 1:1!. Влучнішими виявились іршавчани – вони в фіналі.
За третє місце змагалися мукачівські футболісти та господарі турніру. Досвід та клас взяли своє і в результаті ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево здобув бронзові медалі турніру.
У фінальному матчі силами мірялись ФК “Ветеран-Іршава” та ФК “Ветеран- Білки”. Матч проходив у напруженій боротьбі, в якій жодна з команд не хотіла поступатись. Футболісти діяли дуже обережно в захисті щоб не помилитись, а тому матч закінчився з рахунком 0:0. В серії післяматчевих пенальті вчергове іршавські ветерани виявились більш досвідченими та влучними – 4:2 на їх користь.
Церемонію нагородження проводили голова Хустської районної асоціації футболу Ромео Буковецький, заступник голови Хустської районної асоціації футболу Андрій Веждел та сім’я Дмитра Радя – вдова Марія, син Дмитро, дочка Марія та зять Сергій.
Усі команди отримали пам’ятні медалі, вимпели та кубки. Крім того, відзначили кращих гравців турніру: ФК “Едельвейс” Кушниця – Сергій Гецко; ФК “Карпати імені Василя Турянчика” Мукачево – Олег Олберт; ФК “Ветеран-Білки” – Юрій Паньканинець; ФК “Ветеран-Іршава” – Федір Петер.
Після матчу на стадіоні панувала щира, тепла атмосфера. Господарі турніру частували всіх запрошених смачною верховинською кухнею, згадували Дмитра Радя та говорили про підтримку місцевих юних футболістів. Надіюсь, що з небес усе це бачив покійний Михайлович і радів, адже його улюблена справа в рідному селі живе!
Отже, черговий турнір присвячений пам’яті видатного футболіста успішно відбувся. Дякуємо Збройним Силам України за можливість проводити такі заходи!
