Минулої неділі, акуратно до фінального поєдинку Євро-2016, відбувся завершальний тур першого кола районного чемпіонату з футболу. Збірна України максимально постаралася, щоб іршавські вболівальники не сильно відволікалися від перипетій місцевих змагань і футболісти сповна скористалися такою увагою, видавши ряд цікавих видовищних поєдинків.
До речі, завдяки зусиллям президентів клубів, центральні поєдинки останніх трьох турів першого кола можна переглянути в мережі Інтернет на відеохостингу YouTube (https://www.youtube.com/user/Holyglorius). Саме про них і поговоримо.
До 9-го туру команди ФК “Кам’янське” і ФК “Заріччя” підійшли відповідно на другій та п’ятій позиції турнірної таблиці. Маючи триочкове відставання від лідера, господарі прагнули повторити минулорічний сенсаційний результат у вигляді домашнього розгрому 4:0, однак зарічани на цей матч мали власні плани і третя поразка в сезоні до них не входила жодним чином. Пред’явили гості і свій козир у вигляді нападника Михайла Брича, якого витягли з “Бужори” до пари однофамільцю Юрію. Два форварди з однаковими прізвищами, але тактично повністю різнопланові: таранний страйкер Юрій та відтягнутий вибуховий Михайло. Єдина спільна риса — сильний поставлений удар. Однак цього дня всі спроби у виконанні гравців обох команд не досягли успіху — конструктор атак “Кам’янського” Руслан Максим так і не зумів вивести на ударну позицію кращого бомбардира чемпіонату Михайла Цільо — того постійно чатували двоє захисників “Заріччя”, а за ногами атакувальників гостей влаштував справжнє полювання лівий оборонець господарів Василь Іванич. У другому таймі арбітр матчу Микола Мондик після чергового удару ззаду відверто пробачив граючого начальника команди ФК “Кам’янське” і не показав тому друге попередження. Після одного з розіграшів кутових не пощастило капітану ФК “Заріччя” Михайлу Гребі, який з лінії воріт пішов на м’яч і отримав удар ногою в голову від нападника суперника, який хотів пробити через себе.
Взагалі другий тайм матчу більше нагадував футбол американський, де на кожний ігровий відрізок припадає втричі довший період зупинок. Якби порахувати дистанцію, що їх пробігли цього дня футболісти обох команд, то напевно один з найвищих показників було б зафіксовано у лікарки, яка на каблуках встигла побувати майже на кожній ділянці футбольного поля. А глядачі після кожного чергового свистка могли спокійно сходити до “Нічної феї” напроти стадіону, зробити замовлення, дочекатися його, за наявності хорошого апетиту з’їсти і встигнути повернутися до поновлення гри.
Маємо у підсумку два забійні моменти у виконанні кожної з команд, коли захисники виносили м’яча з пустих воріт і справедливі нулі на табло. Якщо ж судити з передматчевих розкладів, то нічия на користь “Заріччя” і, звичайно ільницького “Шахтаря”, який чотирма голами у Великому Раківці збільшив відрив від конкурентів.
Матч юнацьких складів команд у Кам’янському теж носив статус центрального в турі і в результаті виїзної перемоги ФК “Заріччя” 2:1 в районній першості змінився лідер.
В наступному, 10-му турі всі надії наздоганяючих команд покладалися на ФК “Білки”, які на виїзді мали спробувати зупинити шалену “шахтарську” вагонетку. Навіть незважаючи на чергові кадрові втрати у складі, почали матч білківчани бадьоро, благо розміри поля ідентичні домашньому, хоча й газон жорсткіший — матч, спочатку, без розвідки, пішов на зустрічних курсах. В компенсацію за попередній безгольовий матч-центр, голи також не забарилися — вже наприкінці першої десятихвилинки господарі відкрили рахунок після розіграшу кутового. М’яч у ворота підкоректував Михайло Пацкан. Білківчани відігралися швидко. Допоміг їм у цьому голкіпер суперника Владислав Волошин, який перехопив руками пас від власного захисника. Арбітр матчу Іван Попик призначив вільний у ворота ільничан та щедро відміряв 10 ярдів, а Йосип Береш після відпасовки зняв павутину з дальньої хрестовини.
Незважаючи, на те, що в центр білківського захисту повернувся з “Бужори” Петро Попюрканич, саме ця лінія у звітному матчі виглядала найслабшою ланкою. Саме по центру не забарився прийти другий гол у білецькі ворота — півзахисники “Шахтаря” легеньким вертикальним навісом вивели на побачення з Ярославом Кепшею Івана Чепу, який в дотик перекинув круглого через великораковецького кіпера “Білок”. Під завісу першого тайму ільничани зуміли вкоренити перевагу — Сергій Авдеєв заробив штрафний перед лінією карного майданчика, а Олександр Безега добряче вгатив правою, так що Кепша змушений був відбивати м’яча перед собою, а там вже Михайло Пацкан загаздував дубль.
Ще раз з центру оборони “Білок” познущався під кінець гри Сергій Авдєєв, який вільно, неначе прогулюючись набережною, пробіг метрів 40, практично завівши м’яча у ворота. Численні, як для ільницького стадіону, вболівальники влаштували команді овацію за розгром принципового суперника — 4:1.
Чисто з турнірної точки зору, центральним матчем останнього туру першого кола міг бути поєдинок між “Кам’янським” та ільницьким “Шахтарем”. Тим більше, що в цьому матчі мав дебютувати третій за два сезони легіонер районного чемпіонату з-поза меж України — німець з милим кожному ільницькому вболівальнику прізвищем PASULKO. Так, це син одного з найзнаменитіших вихованців ільницького футболу, на честь батька названий Віктором, однак вже з бундес-пашпортом.
Міг бути центральним, якби в цьому турі не зустрічалися “Сільце” із “Заріччям”. Протистояння цих двох сіл практично з однієї агломерації, в останні роки стало одним з центральних rivarly в районі, поступаючись по статусу хіба що іршавській “класиці” “Бужора”-“Боржава”. По статусу можливо й поступається, зате за драматизмом, красою голів, суботнє протистояння обласних команд і близько не стояло поряд з недільним матчем на сілецькому стадіоні.
Зарічани, які традиційно вільно почувають себе на полі стадіоні, що межує поряд із їхніми будинками, зуміли в першому таймі скувати атакуючі потуги господарів. Питання викликав хіба, що епізод з падінням у карному майданчику гостей Євгена Лукіянчика, однак перегляд відеоповтору свідчить скоріше на користь арбітра Миколи Мондика, який вказав продовжувати гру. Натомість ставка ФК “Заріччя” на талант Ростислава Великошича повністю себе виправдала. Стрийчанин, якого зарічани залучають до складу команди по великих святах, недарма заслужив репутацію кращого “джокера” чемпіонату — після тривалої перерви може вийти на поле і спокійно вирішити долю поєдинку. Може, але не цього разу. Ні, Ростислав звично феєрив на вістрі зарічанської атаки — створив перший гол для Михайла Брича, потягши за собою весь захист “Сільця” до лінії воріт і видавши м’яча останньому лише для формальної переправки у ворота; а потім уже й сам видав шедевр, фінтами розкидавши захисників і невідпорно пробивши у ближній кут з лінії карного майданчика. Але у президента ФК “Сільця” Сергія Лупака на другий тайм були аргументи вагоміші: скориставшись перервою в обласному чемпіонаті, Сергій Андрійович другий матч поспіль неначе досвідчений хімік, витягує звідти потрібні “реагенти” (футболістів) для власної сполуки успішної гри. “Контрольована вибухова реакція” трапилася в другому таймі. Спочатку новий граючий тренер ФК “Сільце” криворіжець Ігор Чернік, пробиваючи штрафний з чималенької відстані, закинув м’яча у дальню “дев’ятку” без шансів для зарічанського кіпера-президента Василя Фельцана. Потім Василь Костелеба переправив головою м’яча у ворота після розіграшу стандарту з лівого флангу. А вже потім настав зірковий час для Івана Кляпа, який спочатку втративши м’яча у карному суперника, тим не менше скористався неузгодженістю дій захисників і штовхнув круглого в сітку, а вже наприкінці матчу виведений на ударну позицію потужним пасом від власного голкіпера Дмитра Гази, поховав надії зарічан уникнути поразки в надпринциповому дербі — 4:2. Далебі це найуспішніша гра ФК “Сільце” в протистоянні з сусідами в рамках чемпіонату, яка можна сказати повернула чинних чемпіонів до списку претендентів на цьогорічний трофей.
В першому колі залишилося зіграти чотири пропущені матчі, два з яких відбудуться вже найближчої неділі. В першому з них лідери, футболісти Ільниці прагнутимуть збільшити і так уже чималий очковий відрив від конкурентів в домашньому протистоянні з аутсайдером ФК “Боржавське”, ну а чингавці спробують розвинути успіх, здобутий вдома в останньому турі проти непростої “Кушниці”.
Кушничани ж, які в Боржавське напевне поїхали з лежаками та тапчанами, будуть просити вибачення вдома у власних вболівальників успішною грою проти ФК “Сільце”.

Приємно коли з посеред маси негативу, кризових явищ знаходиш новину про щось скероване на творення суспільного блага. Такою приємною звісткою стало відкриття минулого тижня футбольного поля в Підгірному. Відтепер, в долину ліворуч на в’їзді в село чудово вписалася спортивна споруда, яка служитиме місцем відпочинку жителям навколишніх сіл та гостей сільської громади.
Це стало можливим завдяки зусиллям керівника місцевого підприємства ТОВ “Волоське” Василя Маргіти та його однодумців: Івана Газдика, Михайла Щоки, які не чекаючи з моря погоди, тобто допомоги з боку сільради, взялися за непросту справу створення об’єкта спортивної інфраструктури. Зовсім не фанат футболу, Василь Іванович, тим не менше правильно розуміє потреби односельчан, для яких неприємною звісткою стало зникнення після минулорічних місцевих виборів футбольної команди “Ялинка” Чорний Потік. І, що приємно відмітити, починає формування нової команди, яка носитиме колишню села Підгірне і очолюваного ним підприємства — ФК “Волоське”, зі створення відповідної бази. Причому рівнесеньке поле робилося на місці, де перепад висот сягав дев’яти метрів.
Але результат вартував справи — на Різдво Івана Предтечі стадіон відкривали товариським поєдинком місцевий новостворений ФК “Волоське” та ФК “Завидово” (а фактично збірна сіл, що прилягають до гори Гат — Загаття, Завидова, Доробратова, Негрова та Арданова).
Учасників, організаторів матчу та глядачів привітав голова Федерації футболу Іршавського району Василь Попович, а настоятель місцевого храму отець Володимир в перерві гри освятив зелену галявину стадіону та футболістів.
Відкрив лік забитих голів на «Арена-Волоське» форвард гостей Михайло Цільо. Господарі гідно протистояли сильному супернику і в другому таймі двічі відгравалися — останній гол арбітр матчу Віктор Сочка зафіксував майже з фінальним свистком — бойові 2:2.
А на спортивну карту Іршавщини нанесено ще одну відмітку — стадіон ФК “Волоське”.