Про те, як фортуна змилостивилась над «обласниками» і віддала їм борг за стартову шокову терапію, дізнавайтесь далі…

Цей поєдинок, якщо враховувати попередні результати команд, цілком міг бути рівним. Утім, відсутність кількох виконавців у номінальних гостей, додавала оптимізму їх опонентам. Особливо відчувалась нестача Рудольфа Петера, який відзначається лідерськими якостями, а їх цього дня його одноклубникам бракувало. Натомість, у «Боржави» лідерськими якостями можуть похизуватись одразу кілька виконавців. Благо цього разу порозуміння між собою серед довжанських зірок, як для їх пересічного поєдинку, було майже ідеальним.

Із першої й до останньої хвилини першого тайму проти довжанців грав 13-й гравець «Брунцвика» його величність вітер, який дмухав змінюючи напрямок, та найчастіше зносив м’яч у сторону воріт Кертиса.

Незважаючи на примхи природи «Боржава» все ж мала певну територіальну перевагу спочатку за звичкою, а далі й рахунок зобов’язував. Уже на 1-й хвилині на дальній навіс із лівого флангу Василя Боднара на правому краї штрафного майданчика відгукнувся Якуб. Михайло був на непоганій ударній позиції, та в боротьбі із опонентом впав. Райда красномовним жестом вказав, що він це зробив більше з власної ініціативи.

Такі напівмоменти періодично виникали й біля протилежних воріт. Один із них трохи шокував присутню вболівальницьку торсиду з Довгого. Береш заробив право на штрафний удар із лівого флангу. Зейкан виконав навісну передачу на лінію воротарського майданчика. Кертис вибіг саме туди й намагався взяти м’яча до рук, та трохи не зорієнтувався в тому, що вітер зніс поліуретанову кулю трохи ближче до воріт, тому від його рук круглий під проводом вітерця (не плутати з однойменним кафе в Білках) десь на сантиметрів тридцять перетнув лінію воріт і арбітр вказав на центр поля – 1:0.

Через дванадцять хвилин відбулась атака по центру зі зміщенням вліво за участю Ігнатка, Сочки та Береша. Останній із цієї трійці влучно пробив, та Кертис вдало обрав позицію, відбив і з другої спроби забрав м’яча до рук. Ще через п’ять хвилин на навісну передачу зліва від Михайла Батрина в карній зоні відгукнувся Іван Боднар, та проти нього відчайдушно поборолись Попюрканич і Зовдун, які в пожежному режимі ліквідували небезпеку.

А от у наступній атаці в одного з них не витримали нерви. Атаку по центру майстерним дриблінгом завершував Ференці й змусив порушити проти себе правила. І хоч б як там Зейкан несамовито доводив, що не було нічого протиправного, та Райда все ж вказав на позначку. До м’яча підійшов Батрин і змусив старшого Петера стрибати на одній нозі біля правої стійки, а м’яч – тріпотіти в лівому куті воріт, чим підсумував рахунок першого тайму – 1:1.

Початок другого тайму, як і завершення першого, пройшов у деякому сумбурі. Василю Боднару та Зейкану не вдавалось знайти партнерів навісами зі штрафних, а «Довгінко і компанія» час-від-часу потрапляли в офсайди. Кертис вдало грав на виходах, а у «Брунцвика» надійно діяв захист.

Перше суттєве загострення сталось на 47-й хвилині, коли Василь Боднар виграв верхову дуель перед своїм штрафним майданчиком, тим самим віддавши вперед на Боднара. Іван скинув на Бокоча, а Михайло віддав вправо на Керечанина. У Василя середній пас на Боднара не вийшов, та Іван вигриз м’яч і коротко віддав на Якуба. Михайло вирізав діагональ на лівий край штрафного майданчика на Батрина, та Михайлу нав’язав силову боротьбу, на грані фолу, Сочка й не дав йому як слід пробити. Усе це суттєво нервувало Довгінка, який за якусь мить у атаці недозволеним прийомом змусив прилягти на зелений газон Ловгу. Ще б пак, адже Віктор разом із партнерами біля своїх воріт вигравав усі верхові дуелі.

Можливо колишніх партнерів надихнув Андрій Черепко, що креактивно розминався за воротами Кертиса, та захисники «Боржави» на 53-ій та 54-ій хвилинах відчайдушно відбились після навісу з двох кутових із обох флангів.

Через три  хвилини Ференці середнім пасом кинув у прорив по лівому флунгу Батрина, та його на якусь мить випередив Попюрканич і виніс за бокову лінію. Ференці вкинув на Бокоча, а Михайло знову повернув Ярославу, який прискорився й змусив Мигалегу порушити проти себе правила. Батрин виконував штрафний майже з тієї ж точки, з якої Зейкан відкрив рахунок. Михайло зробив коригування з врахуванням вітру й влучив у дальню частину воріт, та Петер теж врахував це й вчасно змістився, щоб відбити, не ризикуючи, далі вліво, а захисник виніс ще далі за межі карної зони. На 59-й хвилині Мигалега заробив право на штрафний біля правого кута штрафного майданчика, а Береш пробив повз ближню стійку.

Через хвилину Бокоч заробив право на штрафний удар із центра поля. Василь Боднар навісив у центр штрафного майданчика на Батрина. Михайло підступним ударом головою, із рикошетом від газону, підкоригував його під поперечину. Петер не ризикуючи відбив кулаком. На 65-й хвилині Якуб активними діями змусив опонентів винести в пожежному режимі м’яч на кутовий. На навісну передачу з лівого флангу на ближній стійці відгукнувся Боднар. Та на удар Василя зреагував Петер й перевів долю путівки в післяматчеві пенальті.

Кертис стрибав із боку в бік, а потім ледь помітним півкроком лівої ноги уперед дозволив собі краще зреагувати на удар Попюрканича, та цей хитрий маневр зафіксував Лялюк, чим збурив довжанських ультрас, які кинулись за ним на поле як бик за тореодором на кориді. Як виявилося, потягнув за собою шлейф вболівальників на поле гравець «Боржави» у цивільному Дмитро Баран, який вже мав серйозні проблеми із «законом» минулого року. Напевно така поведінка отримає відповідну оцінку з боку КДК федерації. Першим на допомогу арбітру підійшов Попюрканич, якого підтримали деякі зарічанці й тільки трохи згодом здогадались втихомирювати своїх прихильників деякі з гравців «Боржави»: найавторитетніші Михайло Якуб та Михайло Батрин. Підійшов і тренер «Боржави», та все ж, так як він мав свою суб’єктивну думку щодо дій арбітра, то все ж вибрав роль більше нейтральну як щодо одних, так щодо інших. Другого разу Кертис вирішив не ризикувати кроками вперед і вже не зміг зреагувати на удар Петра в правий верхній кут – 1:0. Федір Петер при відбитті пенальті від Батрина вирішив стрибнути півкроку вперед вже обома ногами. Це дало позитив тільки на якусь секунду, бо також не залишилось без уваги Лялюка. Утім, білківські фани хоча обурились рішенням арбітрів, та до їх брати приклад від попередників не стали. І хоча Михайло повторно знову пробив у лівий нижній кут, та цього разу його опонент розпростерся до протилежної стійки – 1:1. Сочка поклав Кертиса в лівий, а сам низом влучив у правий кут – 2:1. Петер хоча й зреагував на удар Якуба, та витягти з лівого нижнього кута не зміг – 2:2. Зейкан поклав Кертиса в лівий, а сам пробив під праву стійку – 3:2. Іван Боднар влучив у праву дев’ятку, без шансів на відбиття – 3:3. Береш пробив майже по центру, трохи ближче до правої стійки, та Кертис хоча й підстрибував, та залишився на місці й тільки підставив під круглого рукавиці. Можливо Петер очікував того самого від Керечанина, бо навіть не поворухнувся, коли Василь влучив під ліву стійку – 4:3. Кертис хоча й зреагував на удар Саварина, та витягти м’яч із лівого верхнього кута шансів не мав – 4:4. Бокоч хоча й пробив трохи інфарктно, влучивши в стійку, та все ж від неї фортуна дозволила м’ячу зрикошетити в сітку й віддала боржок за дев’яту хвилину першого тайму – 5:4. «Боржава» вийшла до фіналу, щоб через півтори години дізнатись про суперника в битві року.

Арбітр – Михайло Райда,
Асистенти – Вадим Рубей та Михайло Лялюк.

«Боржава» Довге – «Брунцвик» Білки – 1:1 (по пенальті – 5:4).

26 березня, неділя, село Заріччя, стадіон «Колос», хмарно з проясненнями, сильний вітер, + 10 градусів, 800 глядачів.

Голи: Михайло Батрин, 30 (пен.) – Зейкан, 9.

«Боржава: Василь Кертис, Василь Керечанин, Василь Боднар, Віктор Ловга, Іван Роман (Владислав Рот, 47), Михайло Якуб, Ярослав Кертис, Михайло Бокоч, Ярослав Ференці, Михайло Батрин, Іван Боднар.
Запасні: Володимир Михайлюк, Владислав Батрин, Михайло Симканич, Євген Мелень.
тренер – Василь Фірка.

«Брунцвик»: Федір Петер, Мирослав Зейкан, Юрій Саварин, Йосип Береш, Олександр Сочка, Петро Попюрканич, Михайло Вашкеба, Іван Довгінко, Іван Ігнатко, Андрій Зовдун, Василь Станко.
Запасні: Юрій Паньканингець, Ярослав Кепша, Юрій Жупанин, Петро Жупанин, Василь Мигалега, Олександр Хрінь.
тренер – Іван Староста, президент – Юрій Брунцвик.

Євген СВИЩО