Заключний ігровий день Зимової першості Іршавщини з футболу розпочався матчем «заклятих» сусідів, які вже зустрічалися в рамках турніру в останньому турі групового етапу: приборжавського «Будівельника» та білківського «Брунцвика». Тоді, завдяки мінімальній перемозі, команді Андрія Ісака вдалося вскочити в плей-офф, а Івану Старості довелося ламати голову — ким грати попереду наступні поєдинки? Адже майже вся атакуюча ланка білецької команди з різних причин не мала змоги грати в чвертьфіналі: Рудольф Петер, Юрій Куптій, Іван Староста, Жан Костак, Іван Довгінко, та ще й Петро Попюрканич заробив дискваліфікацію докупи. Після пройденої негрівської «Скали» Попюрканич і Довгінко повернулися, але атакуючий дефіцит залишився і напевно саме він не дозволив вдруге, вже в півфіналі, здолати довжан. Довелося команді Юрія Брунцвика вдовольнитися участю в малому фіналі, а «Приборжавське», враховуючи минулорічний груповий батл 3:4, тепер по праву вважається одним з найнезручніших суперників для «Білок».
Тактика на гру за «бронзовий» кубок в обох команд була приблизно однаковою: надія на швидкість форвардів, які мали чатувати «офсайдні» похибки захисників, але тут приборжавці мали солідний козир в особі кіпера Андрія Черепка, який відмінно «читав» задумки білківських хавів і практично весь матч провів на позиції останнього захисника. Його візаві — ветеран білківського футболу Федір Петер звичайно в такій манері грати не ризикував, але і йому одного разу, на 30-ій хвилині довелося вибігати з “рамки” коли захисники проспали ривок у карний майданчик В’ячеслава Крюкова — першому номеру ФК «Брунцвик» вдалося суттєво скоротити кут обстрілу і м’яч пройшов повз ворота. Ще до того кілька подібних проривів здійснив з позиції лівого форварда приборжавської атаки Дмитро Головко, однак одного разу Попюрканич встиг прибігти та заблокувати удар, а з другої спроби вже сам нападник не поцілив у дальній кут.
У Білок найнебезпечніший момент виник вже наприкінці першого тайму, коли молодий Василь Станко обікрав захисника суперника на підступах до штрафної, однак Іван Довгінко не зумів правильно скористатися передачею та й лайнсмен Вадим Рубей у цьому епізоді чомусь «махнув» офсайд.
Другу половину гри активніше розпочали білецькі футболісти, які видно не бачили перспективи у другій поспіль серії післяматчевих пенальті. На 47-ій хвилині під час атаки лівим флангом Олександр Хрінь дотепним фінтом вийшовши з оточення трьох захисників змістився до центру, і обігравшись з Юрієм Саварином, виходив на ударну позицію, однак Черепко знову вчасно вийшов з воріт.
Після цього приборжавці заробили штрафний на лівому фланзі атаки — Тарас Полончак навісив у воротарський майданчик, Василь Мигалега та Петро Попюрканич розминулися в повітрі з м’ячем і той прилетів самотньому Крюкову, який розстріляв рамку практично в упор — 1:0.
Майже одразу на полі з’явилася остання надія білківської атаки — Юрій Паньканинець, який вирішив долю чвертьфіналу проти Негрова. Він старався, пресингував захисників, заробив кілька кутових, встиг отримати попередження, однак зламати хід поєдинку на користь своєї команди не зумів. Натомість вдруге забили приборжавці — на 62-ій хвилині Іван Бурч по центру зумів видряпати м’яча та в падінні відправити круглого в напрямку Василя Урсти — той на розвороті розібрався із опікуном, забіг у карний майданчик і не чекаючи зближення з Петером, точно поцілив у ближній кут. Вадим Рубей знову замахав прапорцем, але до честі головного арбітра Тараса Шопи, він правильно розібрався в епізоді і після хвилинної консультації вказав на центр поля — 2:0. А іршавський стадіон «Авангард» зловісно стає якимось заклятим місцем для молодих лайнсменів, викликаючи у них невідомий науці «махальний рефлекс».
На жаль, не обійшлося й без інцидентів. Буквально за хвилину до фінального свистка Мирослав Зейкан зачепив у центрі приборжавського півзахисника. Ситуація мала завершитися словесною перепалкою, однак «вирішувати проблему» прибіг Петро Попюрканич. На щастя білецькі футболісти «не підтримали» капітана і самі допомогли арбітру його втихомирити. Тарас Шопа, не бажаючи псувати церемонію нагородження, обмежився «гірчичником» для кращого захисника турніру. Звісно то він кращий, але з «розхитаними нервами» потрібно щось вирішувати, інакше Петро ризикує більшу частину сезону просидіти в дискваліфікаціях.
На церемонії нагородження голова районної федерації Василь Попович та генеральний спонсор змагань депутат обласної ради Михайло Станко відмітили, що обидві команди гідно б виглядали і в фінальному поєдинку, зауважили що колективи роблять ставку в першу чергу на власних вихованців, побажали білківчанам досягти більших успіхів в другій половині сезону, а приборжавцям не вдовольнятися здобутим, а нарешті заявити симпатичну команду на літній чемпіонат Іршавщини. Призи кращих гравців отримали: «кращий воротар» — Андрій Черепко, «кращий захисник» — Петро Попюрканич. Ну і звісно приборжавці повезли додому найменшу копію срібного «зимового» кубку.
La Vida Nueva